Лопушненська ЗОШ І - ІІ ступенів

"ЧОРНОБИЛЯ ГІРКИЙ ПОЛИН"

Виховний захід у школі «Чорнобиля гіркий полин» провела педагог-організатор О.М. Бондарук. Щороку, 26 квітня, ми перегортаємо сторінку пам'яті Чорнобиля. I скільки б не минуло років, слово "Чорнобиль" нависатиме чорним вогнищем скорботи.



"ЧОРНОБИЛЯ ГІРКИЙ ПОЛИН"

 

ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ 

 Дзвонять в наших душах чорнобильські дзвони, нагадуючи про біду, яка ніколи не повинна повторитися. В пам'яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, перестороги, і забути його чи викреслити із пам'яті народу неможливо.

 

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року ніщо не віщувало біди. Але... о першій годині 23 хвилини 40 секунд над четвертим реактором Чор­нобильської АЕС велетенське полум'я несподівано розірвало нічну темряву. Сталася нечувано жахлива катастрофа — аварія на атомній станції. Наче збулися слова Апокаліпсису від Іоанна Богос­лова про зірку Полин: «Засурмив третій Ангел, - і велика зоря спа­ла з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій-Полин, і стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона».

Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Під час вибуху четвертого реактора виділилося багато радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню ґрунтів, що призвело до радіаційного забруднення 20% території України. Наслідки Чорнобиля людство буде пожинати ще не одну сотню років. Адже основні радіонукліди ~ стронцій, цезій — напіврозпадаються через 30 років, а генетичне відновлення людей настає через 7 поколінь (одне покоління в серед­ньому--70 років).

Звістка про аварію на Чорнобильській АЕС швидко облетіла світ. Про неї негайно повідомили засоби масової інформації всіх країн. Нічого про цю трагедію не знав тільки український народ, на долю якого випала чорнобильська біда. У Прип'яті одразу після аварії запа­нувала таємничість. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Майже два дні не було відомо реальних рівнів ра­діації. Ходили лише чутки. Тому діти в 30-кілометровій зоні цілу добу до евакуації бігали надворі. А в Києві, за 130 км від Чорнобиля, готу­валися до першотравневої демонстрації. Лише згодом пролунав сиг­нал ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку. 29 квітня колона із 1100 автобусів, із запізненням на кілька днів, вивозила насе­лення із Прип'яті. В 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Протягом 10 років продов­жувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. Більше 2 тисяч населених пунктів мають на сьогодні статус постраждалих.

Дехто намагався повернутися, але зустрічав на своєму шляху колю­чий дріт - Чорнобиль... мертва зона...

За підсумками міністерства охорони здоров'я, 145 тисяч людей померли від наслідків чорнобильської катастрофи, понад 400 тисяч -- це особи, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії, З мільйони громадян України мають сьогодні статус потерпілих внаслідок аварії.

А скільки життів, скільки хвороб поза статистикою! Ті, котрі тридцять років тому були дітьми, сьогодні відчувають Чорнобиль через лей­кемію, рак щитовидної залози та інші хвороби. Тих, хто опалений зіркою полину, пішов у вічність, стає все більше і більше. Громадяни України, яких ми називаємо чорнобильці, і понині відчувають той гіркий присмак біди, не маючи відповідного захисту від держави.

Т.САПІЖУК, вчитель історії Лопушненської ЗОШ І-ІІ ступенів.



Создан 25 апр 2015